Постом і молитвою

Святой текст: Постом і молитвою специально для Вас!

Аскетическая проповедь

«Благо , – говорил архангел Рафаил Товитам, – молитва с постом, милостынею и правдою» ( Тов. 12:8 ). Великое благо – такой пост! Благо он для грешников как единственная дверь для исшествия из плотского состояния, для вступления в спасительную пажить покаяния и для неисходного пребывания в этой спасительной пажити. Великое благо он – не для одних грешников: великое благо он – для праведников, великое оружие в руках их. Во все время земного странствования они не покидают его, им удерживают себя в чистоте и святыне. Пост свой они основывают на милости; пост свой они полагают в основание молитве; молитвою веры ( Иак. 5:15 ) приемлют все просимое ими ( Мк. 11:24 ).

И повсюду Святый Дух законополагает соединение поста с молитвою. «Обратитеся ко Мне всем сердцем вашим , – взывает Господь к грешникам устами другого пророка, увещевая и ободряя их к покаянию, – в посте и в плачи и в рыдании, и расторгните сердца ваша, а не ризы ваша, и обратитеся ко Господу Богу вашему. Вострубите трубою в Сионе, освятите пост, проповедите цельбу» ( Иоиль 2:12–15 ). Опыт силы поста и молитвы показали кающиеся Ниневитяне. Уже изречено было Богом определение на них, уже оно возвещено было им пророком Ионою; уже пророк, удалившись за город, пристально смотрел на город и ежечасно ожидал сбытия грозного пророчества. Но Ниневитяне прибегли к покаянию, доказывая неподдельность покаяния оставлением лукавых деяний, усиленным постом, усиленною молитвою, – «и раскаяся Бог о зле, еже глаголаше сотворити им, и не сотвори» ( Ион. 3:10 ). В Новом Завете Господь возвестил, что пост соделается общим подвигом всех учеников Его, «егда отъят будет от них небесный жених» – Господь, вознесением на небо ( Лк. 5:35 ). И как ученикам Господа Иисуса не поститься на земле, как не плакать на ней, как не облачаться в одежду печали, когда Сокровище их, единственное Сокровище, далеко от них, когда путь к Нему преисполнен трудностей, – наветуется ужасными и по числу и по злобе разбойниками!

Возлюбленные братия! Познав значение и силу духовных оружий – милостыни, поста и молитвы, поспешим препоясаться этими оружиями. Стяжем милость, облечемся в благость, по наставлению и убеждению апостола ( Кол. 3:12 ). Отличительною чертою характера нашего, постоянною отличительною чертою поведения нашего да будет милосердие 70 . Вне милости не будем искать правды 71 .

Проповедь. Сей род изгоняется лишь молитвой и постом

Во имя Отца и Сына и Святого Духа.

«Сей род лукавый, бесовский изгоняется только молитвой и постом» (смотр. Мф. 17:21), — эти слова Господь сказал Своим ученикам, когда те не смогли изгнать беса из отрока, которого привел к ним его отец. Что значат эти слова?

После того, как Христос одним словом исцелил отрока, апостолы спросили Его: «Раньше бесы повиновались нам, и больных мы исцеляли, и другие великие чудеса творили. А этого отрока не смогли избавить от власти беса. Почему мы не смогли этого сделать?». И Господь говорит им: «Сей род изгоняется только молитвой и постом». Эти слова обращены не только к апостолам, но — через Евангелие, в веках — и к каждому из нас, потому что если по молитве и трудам поста изгоняется бес из другого человека, то тем более злой дух не может приблизиться к тому, кто сам соблюдает пост и молитву.

И тут возникает вполне оправданный вопрос: «А что значит такой, изгоняющий бесов, пост? Каким он должен быть? И какой должна быть молитва, чтобы бес не приближался к человеку?»

Что такое пост? Это очень актуально для нас с вами, поскольку мы вступаем в строгий Успенский пост. Пост — прежде всего воздержание, при чем не только от особого рода пищи (мясной, молочной, яиц и — в строгий пост — рыбы). По своей сущности пост — это воздеражание от излишеств, которые расслабляют нашу плоть, делают её дебелой и открытой для воздействия на неё темных сил. Другими словами, пост (как мы поём об этом в великопостных песнопениях), — воздержание наших глаз от того, чтобы не смотреть, куда не нужно, языка — чтобы не говорить то, что не следует говорить, и даже то, что следует, говорить умеренно, не растекаясь в многословии. Также пост — это воздержание наших чувств, эмоций.

То есть пост — определенная мера для человека в его проявлениях внутри и вовне, в мире. Если человек воздержан в чувствах, словах, во всех своих проявлениях, то находится в состоянии поста. Как говорит один из наших прихожан, если же человек Великим постом с услаждением выпил чай или с удовольствием поел жареную картошку, он уже согрешил (чувствует, что согрешил), потому что сделал это невоздержанно.

Что такое молитва, которая изгоняет бесов или не допускает их войти в человека? Господь заповедал нам: «Непрестанно молитесь».

Что означает эта непрестанная молитва? Или: какой должна быть постоянная молитва, о которой говорит Господь? Молитва, мы знаем, бывает славословная, покаянная, просительная и благодарственная… Но бывает ещё и внутренняя молитва. Мы знаем Иисусову молитву, которую многие из нас навыкли творить, и она, как ручеек, течет в нашем сердце. Наверное, это и есть та самая непрестанная молитва.

Читайте так же:  Молитва на спасение животного

Молитва также может быть безмолвной — когда человек ощущает присутствие Божие в своей жизни и даже не произносит слов Иисусовой молитвы, поддерживает безмолвную молитвенную связь, состояние внутреннего предстояния перед Богом, Его всевидящим оком. Человек ощущает, что Господь видит его, смотрит на него. Это тоже есть молитва. Та самая непрестанная молитва, на которую указывает нам как на заповедь («Непрестанно молитесь») Господь.

В свете всего этого возникает естественный вопрос: «Если человек не постится и не молится, то бесы входят в такого человека?» Святые отцы говорят, что да, в таком случае злые духи беспрепятственно входят в сердце. И лукаво прячутся от человека и наущают его на творение злых дел, при чем так, что он воспринимает внушенные ведущие к греху мысли как свои собственные.

Поэтому, братья и сестры, вступая в Успенский пост, давайте слова, которые сегодня нам говорит Святая Церковь, — «Сей род изгоняется только молитвой и постом» — глубоко насадим в своем сердце. Вооружимся постом и молитвой против этого лукавого рода, по своей зависти, злобе и гордыни не хотящего покаяться и влекущего нас к погибели. Господь дал нам великое оружие, доступное каждому из нас. Воздержание (пост), молитва — это то, что, как огнем, отгоняет от нас с вами бесов.

Пускай эти слова будут всегда в нашей памяти, хотя бы в ближайшие дни Успенского поста. Аминь.

Протоиерей Владислав Софийчук. 13 августа 2017 г.

Чтение на каждый день Великого поста

Воздержание должно иметь высшие цели, поэтому оно и поддерживается молитвой. Но и молитва поддерживается трезвостью ума, легкостью и чистотой сознания, которые дает нам воздержание.

«С постом всегда должна быть соединена молитва», – говорит святитель Иоанн Златоуст. Они словно связаны друг с другом – молитва и пост. Внешние ограничения как бы освобождают душу, она хочет говорить, она ищет духовного делания. Постом молитвенное настроение, желание молиться чаще и явственнее побуждают нас к беседе с Богом. Обратите внимание на людей, стоящих на службе. В периоды постов в храмах заметно больше молящихся. На вечерние Богослужения иные заходят по дороге домой, как бы мимоходом. Хочется хоть четверть часа побыть в храме.

Но есть и другая зависимость. Преподобный Макарий Египетский говорит: «Воздерживающийся без молитвы, как устоит без ее помощи?» Действительно, постящийся без молитвы обязательно впадает в раздражительность. В семьях, где не все члены расположены к духовной жизни, именно постом случаются ссоры и недовольства. У отца Александра Ельчанинова есть запись: «Пост усиливает дух в человеке. В посте человек выходит навстречу Ангелам и бесам». Постом утончается грань между видимым и невидимым, между телесным и духовным мирами. Человек становится более доступен духовному влиянию. Но духовный мир – это не только ангелы и души святых. Это еще и демоны. Поэтому так необходима постом частая исповедь, Причастие, молитва.

Смысл поста в очищении тела и в очищении сердца. А это возможно только тогда, когда пост соединен с покаянием и молитвой.

Священник Сергий Николаев,

«Время веселое поста»

О МОЛИТВЕ

Молитва, по качеству своему, есть пребывание и соединение человека с Богом; по действию же, она есть утверждение мира, примирение с Богом, матерь и вместе дщерь слез, умилостивление о грехах, мост для перехождения искушений, стена, защищающая от скорбей, сокрушение браней, дело Ангелов, пища всех бесплотных, будущее веселие, бесконечное делание, источник добродетелей, виновница дарований, невидимое преуспеяние, пища души, просвещение ума, секира отчаянию, указание надежды, уничтожение печали, богатство монахов, сокровище безмолвников, укрощение гнева, зеркало духовного возрастания, познание преуспеяния, обнаружение душевного устроения, предвозвестница будущего воздаяния, знамение славы. Молитва истинно молящемуся есть суд, судилище и престол Судии прежде Страшного Суда.

Восстанем и услышим, что сия священная царица добродетелей высоким гласом к нам взывает и говорит: «Приидите ко Мне все труждающиеся и обремененные, и Я успокою вас; возмите иго Мое на себя и найдете покой душам вашим и исцеление язвам вашим; ибо иго Мое благо, и исцеляет великие согрешения» ( Мф. 11, 28 ).

Мы, которые грядем предстать Царю и Богу, беседовать с Ним, не неготовые должны исходить в путь сей, чтобы Он издалеча узрев нас, не имеющих оружия и одеяния, которые должны иметь предстоящие царю, не повелел Своим рабам и служителям связать нас, и далече от лица Своего отринуть, а прошения наши разодрать, и бросить нам в лице.

Когда идешь предстать пред Господом, да будет вся риза души твоей соткана из нитей, вернее же сказать, из залога непамятозлобия. Если не так, то не получишь от молитвы никакой пользы.

Вся ткань молитвы твоей да будет немногосложна; ибо мытарь и блудный сын одним словом умилостивили Бога.

«Как преклонить на милость Господа? – спрашивает Святитель Иоанн Златоуст и отвечает. – Вот как! Водрузим молитву в сердце своем, и к ней приложим смирение и кротость».

Особенно ценна для Бога молитва, исходящая от чистого сердца. Бог хочет именно нашего сердца. «Сын Мой! Отдай сердце твое Мне», – взывает Он к человеку ( Притч. 23, 26 ). «Молитва скороуслышана есть та, – пишет святитель Иоанн Златоуст, – которая из благого сердца исходит».

Читайте так же:  Молитва на очищение родового древа до 12 колена

О МОЛИТВЕ

Глава добродетелей – молитва, их основание – пост. Если будем сеять семена молитвы, не истончив плоти, то вместо правды принесем плод греха… Если же тело будет истончено постом, а душа не возделывается молитвой, чтением, смиренномудрием, тогда пост делается родителем многочисленных плевел – душевных страстей: высокоумия, тщеславия, презрения. Будучи занят общественными обязанностями, а если ты инок, то послушаниями, и не имея возможности уделять на молитву столько времени, сколько бы ты хотел, не смущайся этим… Ничто так не способствует к преуспеянию в молитве, как совесть, удовлетворенная Богоугодной деятельностью.

Милосердие к ближним и смирение пред ними, в совокупности с чистотой сердца… составляют основание и силу молитвы.

Желающий заняться подвигом молитвы! Прежде нежели приступить к этому подвигу, постарайся простить всякому… причинившему тебе какое бы то ни было зло.

Первое приготовление (к молитве) состоит в отвержении памятозлобия и осуждения ближних.

Намереваясь принести Богу молитву, отвергни все помышления и попечения земные.

Молитву должно совершать с верою, основать ее должно на незлобии.

Перед молитвой покади в сердце твоем фимиам страха Божия и святого благоговения… постарайся умилостивить Судию смирением.

Враг… старается поколебать самое основание молитвенного подвига – незлобие и кротость.

Приготовлением к молитве служат: непресыщенное чрево, отсечение попечений мечом веры, прощение от искренности сердца всех обид, благодарение Богу за все скорбные случаи жизни, удаление от себя рассеянности и мечтательности, благоговейный страх. Наружное благоговейное предстояние на молитве весьма нужно и весьма полезно для всякого подвизающегося подвигом молитвы, особенно для новоначального, в котором расположение души наиболее сообразуется с положением тела.

Ничто так не способствует молитве, как послушание, умерщвляющее нас для мира и для самих себя.

Сознание своей греховности, сознание своей немощи, своего ничтожества – необходимое условие для того, чтобы молитва была милостиво принята и услышана Богом. Для правильности молитвы надо, чтобы она произносилась из сердца, исполненного нищеты духа, из сердца сокрушенного и смиренного. Стой на молитве твоей, как бы ты стоял пред Самим Богом.

Святитель Игнатий (Брянчанинов)

Источник: Чтение на каждый день Великого поста./Дементьев Д. В. — М.: Сретенский монастырь, 2009. – 448 с. Купить эту книгу можно в розничном магазине «Сретение».

Видео (кликните для воспроизведения).

Поделиться ссылкой на выделенное

Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»

Постом і молитвою

«Усе це сталося з ними як приклади, а написано для повчання нам, які досягли останніх віків» (1Кор. 10:11), – таким повчанням, уроком для всіх нас може стати історія, що сталася з учнями Христовими, яку докладно передав євангеліст Марко.

Спустившись разом з трьома учнями з гори Преображення, Христос прийшов до решти учнів, і «побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними» (Мк. 9:14). Що ж стало причиною суперечки? Відповідь на це запитання дав «один з натовпу»: «Учителю, я привів до Тебе мого сина, що має духа німого. Де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав ученикам Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли» (Мк. 9:17,18). Виявляється, що причиною суперечки стала… людська гординя і невід’ємна від неї заздрість. Саме гординя завадила учням вигнати біса з юнака, на що потім прямо вкаже Христос: «Цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту» (Мк. 9:29). Адже піст смиряє нашу гріховну плоть, а молитва у свою чергу вчить нас покладатися на Бога, а не на власні сили, а це вже є шляхом до справжнього упокорення – єдиних дієвих ліків від гордині та самопіднесення.

Книжників до суперечки, більш за все, підштовхнула заздрість, яка своїм корінням маю вже згадану гординю, і саме заздрість свого часу стане причиною Христового розп’яття: «Бо знав [Пилат], що видали Його [Ісуса] через заздрощі» (Мф. 27:18). Книжників і фарисеїв постійно бентежив той факт, що Ісусу, цілком «звичайному» (на їх власну думку) Теслі з Назарету, а також Його учням, простим, неосвіченим рибалкам, корилися духи, які були непідвладні ним, справжнім знавцям Закону Божого, якими вони себе вважали. Подібне нерозуміння якось висловили жителі Назарету: «Звідки в Ньому це? Що за премудрість дана Йому, і що за сили в руках Його? Хіба не тесля Він, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди і Симона? Чи не тут, між нами, Його сестри? І спокушалися через Нього» (Мк. 6:2,3). Так що ці люди за першої ліпшої нагоди завжди намагалися докорити Христу та Його учням. І неспроможність учнів вигнати з нещасного юнака біса стала чудовим приводом для виникнення суперечки.

Проте за цією суперечкою вони абсолютно забули про біснуватого юнака та його нещасного батька. Взагалі, кому до них було діло, коли розгорілися «богословські» спори! Так само часто нині діємо і ми, християни – сучасні послідовники, тобто учні Христові, – коли за «богословськими» дебатами, з’ясуванням, хто більш правий (гідний), а хто ні, забуваємо, «що всі істоти разом стогнуть i мучаться донині» (Рим. 8:22), що в цьому світі панує смерть та страждання. Забуваємо, що Христос, Бог-Слово, прийшов у цей світ, щоб перемогти наслідки гріха, преобразити цей світ, до чого покликані й ми, якщо, звичайно, вважаємо себе Його учнями.

Читайте так же:  Карта молитвы по соглашению болгар

Христос не залучився до цих суперечок, Він «просто» «заборонив йому… і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить» (Мф. 17:18). Може нам так «просто» діяти заважає брак посту та молитви? Може в нас забагато гордині від усвідомлення того, що ми є послідовниками Христовими? Хтозна…

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:

Постом і молитвою

Какая связь между молитвой и постом?

Вопрос: Какая связь между молитвой и постом?

Ответ: Хотя связь между молитвой и постом конкретно не обсуждается в Священном Писании, общая нить, соединяющая эти два понятия, просматривается во всех местах Библии, упоминающих их. В Ветхом Завете пост с молитвой упоминается в связи с моментами нужды и зависимости, и/или крайней беспомощности перед лицом наступившего или ожидаемого бедствия. Молитва и пост сочетаются в Ветхом Завете во время скорби, раскаяния и/или глубокой духовной нужды.

Первая глава книги Неемии описывает, что он молился и постился, глубоко страдая в связи с новостями о разрушении Иерусалима. Многие дни его молитв были исполнены слёз, поста, исповедания от имени всего его народа и просьб о Божьей милости. Излияние его горя было настолько интенсивным, что он просто не мог остановиться посреди такой молитвы, чтобы поесть и попить. Разрушение, падшее на Иерусалим, привело Даниила к такому же состоянию: «И обратил я лицо мое к Господу Богу с молитвою и молением, в посте, и вретище, и пепле» (Даниила 9:3). Как и Неемия, Даниил постился и молился, чтобы Бог проявил милость к людям, говоря: «Согрешили мы, поступали беззаконно, действовали нечестиво, упорствовали и отступили от заповедей Твоих и от постановлений Твоих» (ст. 5).

В некоторых случаях из Ветхого Завета пост связан с заступнической молитвой. Давид молился и постился за своего больного ребёнка (2 Царств 12:16), взывая к Господу в ревностном ходатайстве (ст. 21-22). Есфирь призывала Мардохея и всех иудеев поститься за неё, готовясь предстать перед своим супругом-царём (Есфирь 4:16). Очевидно, что пост и молитва тесно связаны между собой.

Встречаются случаи сочетания молитвы с постом и в Новом Завете, но они не связаны с покаянием или исповеданием. Пророчица Анна «не отходила от храма, постом и молитвою служа Богу день и ночь» (Луки 2:37). В возрасте 84 лет её молитвы и пост были частью служения Господу в Его храме, так как она ожидала обещанного Спасителя Израиля. Также в Новом Завете церковь в Антиохии постилась в связи с тем, что Дух Святой обратился к ним, указывая отправить Савла и Варнаву на Господнюю работу. В тот момент они молились и постились, возложив свои руки на двух мужей и благословляя их на служение. Итак, мы имеем эти примеры молитвы и поста как составляющие поклонения Господу и стремления к Его благоволению. Тем не менее, нигде в Библии нет упоминания, что Господь скорее ответит на молитву, если она сопровождена постом. Пост с молитвой, скорее, свидетельствует об искренности молящегося и критичности ситуации, в которой он находится.

Одна вещь очевидна: теология поста является теологией приоритетов, в которых верующим предоставляется возможность выразить себя в индивидуальном и интенсивном посвящении Господу и вопросам духовной жизни. Это посвящение выражается в воздержании на краткий период от таких необходимых вещей, как пища и питьё, чтобы насладиться ненарушенным общением с нашим Отцом. Наше «дерзновение входить во святилище посредством Крови Иисуса Христа» (Евреям 10:19), когда мы постимся или нет, является одним из величайших преимуществ жизни со Христом. Молитва и пост не должны превращаться в тяжесть или обязанность, а скорее в празднование Божьей доброты и милости к Своим детям.

Який зв’язок між молитвою та постом?

Запитання: Який зв’язок між молитвою та постом?

Відповідь: Хоча зв’язок між молитвою та постом конкретно не обговорюється в Святому Письмі, спільна нитка, яка з’єднує ці два поняття, проглядається у всіх місцях Біблії, де про них згадується. У Старому Завіті піст із молитвою згадується у зв’язку з моментами нужди та залежності чи крайньої безпорадності перед лицем лиха, що настало чи очікується. Молитва та піст поєднуються в Старому Завіті під час скорботи, розкаяння і глибокої духовної потреби.

Перший розділ книги Неємії описує, що він молився та постився, глибоко страждаючи через новини про зруйнування Єрусалиму. Дні його молитов були сповнені сльозами, постом, сповіданням від імені всього його народу та благань про Божу милість. Вираження його горя було настільки інтенсивним, що він просто не міг зупинитися посеред такої молитви, аби поїсти чи попити. Руйнування, що спіткало Єрусалим, привело Даниїла до такого ж стану: «І я звернув моє обличчя до Господа Бога, щоб шукати молитву і благання в постах, мішковині та попелі» (Даниїла 9:3, тут і далі сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). Як і Неємія, Даниїл постив і молився про Божу милість до людей, кажучи: «Ми згрішили, ми були неправедні, ми були беззаконні й відступили, ми відхилилися від Твоїх заповідей і від Твоїх судів!» (в. 5).

У деяких випадках у Старому Завіті піст пов’язаний із заступницькою молитвою. Давид молився та постився за свою хвору дитину (2 Самуїла 12:16), звертаючись до Господа у ревному заступництві (в. 21–22). Естер, готуючись постати перед своїм чоловіком-царем, закликала Мардохея та всіх юдеїв постити за неї (Естер 4:16). Очевидно, що піст і молитва тісно пов’язані між собою.

Читайте так же:  Молитва на сопутствие удачи

Зустрічаються випадки поєднання молитви з постом і в Новому Завіті, але вони не пов’язані з покаянням чи сповіддю. Пророчиця Анна «не відходила від храму, служачи вдень і вночі постом та молитвами» (Луки 2:37). У віці 84 років її молитви та піст були частиною служіння Господу в Його храмі, оскільки вона чекала обіцяного Спасителя Ізраїля. Також у Новому Завіті церква в Антіохії постила у зв’язку з тим, що Дух Святий звернувся до них, наказуючи відправити Савла та Варнаву на Господню роботу. На той момент вони молилися й постили, поклавши свої руки на двох мужів і благословляючи їх на служіння. Отже, ми маємо ці приклади молитви та посту як складові поклоніння Господу і прагнення до Його благовоління. Тим не менше, ніде в Біблії немає згадки, що Господь швидше відповість на молитву, якщо вона супроводжуватиметься постом. Піст із молитвою швидше свідчить про щирість того, хто молиться, та критичність ситуації, в якій він перебуває.

Одна річ очевидна: теологія посту є теологією пріоритетів, в яких віруючим надається можливість виразити себе в індивідуальному та інтенсивному посвяченні Господу й питанням духовного життя. Це посвячення виражається в утриманні на короткий період від таких необхідних речей, як їжа та пиття, щоб насолодитися безперешкодним спілкуванням із нашим Отцем. Наша «відвага входити до святині через кров Ісуса» (Євреїв 10:19), коли ми постимо чи ні, є однією з найбільших переваг життя із Христом. Молитва та піст не мають перетворюватися на тягар або обов’язок, а, швидше, на відзначення Божої доброти й милості до Своїх дітей. English Повернутися на стартову українську сторінку

Українська Православна Церква

Синодальний інформаційно-просвітницький відділ УПЦ

Постом і молитвою пом’якшуються жорстокі серця — Блаженніший Митрополит Онуфрій (+відео)

Понеділок, 11.03.2019 20:18

Можливо, у нас не буде таких успіхів, як у святих отців, але крапля води, якщо вона капає постійно в одне місце, пробиває каміння.

Про це сказав Блаженніший Митрополит Онуфрій у Києво-Печерській Лаврі в перший день Великого посту, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

«По милості Божій, ми, дорогі брати і сестри, вступили в Святий Великий піст — це час, коли людина повинна активно працювати над своїм духовним вдосконаленням, над очищенням своєї плоті і душі від скверни, гріха і неправди», — нагадав Предстоятель.

Він зазначив, що хоча «людина грішить з трьох причин (спокушається від диявола, від плоті та від світу цього)», але є «одні ліки, які допомагають людині очиститися від гріха, який би гріх не був».

«Це покаяння, — сказав Блаженніший владика. — Піст і молитва приводять людину до каяття, а покаяння знищує гріхи. Заради покаяння Господь дає людині знову і знову благодать прощення, і тоді людина оновлюється, стає чистою, непорочною, здатною увійти в життя вічне».

Окрім іншого, піст і молитва пом’якшують сердечну жорстокість: «вони роблять людину більш співчутливою, смиренною, цнотливою».

«Нехай Господь допомагає нам, дорогі брати і сестри, щоб ми, в міру сил своїх, постили, молилися, — побажав Митрополит Онуфрій. — Можливо, у нас не буде таких успіхів, які були у святих отців, але крапля води, якщо вона капає постійно в одне місце, пробиває каміння. Так невеликий подвиг, якщо він відбувається з постійністю, з часом руйнує жорстокість людського серця, знищує нашу ворожість, робить нас жалісливими, люблячими Бога і люблячими свого ближнього».

Читайте наші новини у Тelegram : швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!

Приносити Ісуса — світло Марії — кожному людському серцю

Молитвою та постом… (Cвідчення людей з реколекції “Посту, молитви і тиші”)

«Дітоньки, той, хто молиться, не боїться майбутнього, і той, хто постить, не боїться зла. Знову Я повторяю вам: постом та молитвою навіть війни можуть бути зупинені – війни вашого невірства та страху перед майбутнім…»; «Сьогодні я закликаю вас почати постити серцем…»; «Я закликаю Вас молитвою та постом приготувати Моєму Синові дорогу до виших сердець…» Вже як 37 років у Меджуґор’є лунає заклик Цариці миру до молитви та посту. Як відповідь на цей заклик з 1991 року у Меджуґор’є проходять реколекції посту, молитви, тиші. З 13 по 18 травня такі реколекції проходили для групи паломників з Литви. Декілька учасників діляться своїм досвідом.


«Першої ночі, коли ми записувалися на адорацію, я записався на п’яту годину ранку. Прийшов у каплицю, і запитав Бога: «Ну ось, я прийшов. Напівсонний. Скажи мені що-небудь». І Він сказав – через Святе Писання: «Ніхто неспроможен любити більшеґ, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає. Ви – друзі Мої…» (Ів. 15:13-14). Бог віддав за нас Своє життя. Він називає нас друзями. Бог – і мій друг. І тоді значить, що і для мене немає більшої любові, як віддати своє життя за Бога, для Бога. А о сьомій ранку розпочалася Св. Меса. І коли священик почав читати Євангеліє, пролунало: «Ніхто неспроможен любити більшеґ, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає»… Це була відповідь на моє запитання Богові. Це дійсно найвища любов». (Раймундас)

«Моя мама –добра, однак вона жодного разу не назвала мене донькою, жодного разу не поцілувала мене. Коли я розпочала свій шлях до Бога, то стала потроху виявляти їй свої почуття, та вона завжди говорила: «Не потрібно». Уже зараз, ставши дорослою, я якось запитала її: «Мамо, чому ти так зі мною поводилася?» І вона відповіла, що у неї завжди було багато клопотів з моїм хворим братом, а я була доброю дитиною і завжди могла сама про себе подбати… Звичайно, я у Меджуґор’є вже не вперше. Я приїжджаю на цей семінар, якщо не помиляюся, з 2011 року. Я тут прийняла Діву Марію, як свою Небесну Маму. І якось вранці на цьому семінарі, за сніданком, коли тихо лунала інструментальна мелодія «Аве Марія», я почала у своєму серці говорити до Діви Марії : «Я люблю Тебе! Я люблю Тебе!» А потім ці слова направилися до моєї земної мами, і я говорила: «Я люблю тебе! Мамо, я люблю тебе!» Я наче кричала з глибини серця, і вірю, що ці слова, як хвиля, линули до Литви, до моєї мами, і лід у її серці на кінець розтане. Я написала їй смс і сказала, що дуже сильно люблю її. Повернувшись додому, хочу подарувати їй троянди, і частіше говоритиму їй, що дуже люблю її. Я зрозуміла, що прийшла до Діви Марії, а Вона привела до моєї земної мами». (Віда)

Читайте так же:  Молитва о сыне в дороге



«Найбільше враження від Меджуґор’є – те, що тут є надія. Ми піднімалися на гору, ту, де на вершині стоїть статуя Марії, дорога для мене не була легкою. Поки ми сиділи у підніжжя статуї, я побачив, як четверо чи п’ятеро чоловіків приносять хворого на спеціальних ношах і кладуть біля статуї Марії. А він, хворий хлопчина, був уже не маленьким, мабуть років п’ятнадцяти. Сам він піднятися на гору не може, та надіється. І ті люди, що його принесли – надіються. І виглядає, що либонь від того, що його туди принесли, нічого не трапилося. Та я так не вважаю. Я думаю, що чудеса не стаються миттєво. Вони також зростають в людині. Найголовніше – це надія». (Йозас)

«Вже багато років я читала послання Діви Марії і давно мріяла приїхати сюди. Я хотіла віднайти Марію як Маму і відновити піст. Приїхавши, я неначе впала в якусь яму, у духовному сенсі. Коли я молилася, Бог ніби був десь далеко. Відкривши Святе Писання, я зрозуміла, що просто була з Богом «у пустині», в якій Він ділився зі мною Своїми стражданнями і тримав мене у своїх обіймах. Після кожної пустині нас завжди очікують люблячі обійми Отця. І я знаю: те, що Бог посіяв у моєму серці в ці хвилини – виросте. Якось Діва Марія закликала нас «тужити за Небом». І я стільки років уже тужу за Небом. І я приїхала сюди, щоб моя туга за Небом була радісною, і щоб кожен, хто діткнеться до мого життя, також відчув тугу за Небом». (Алма)

«Я, навіть, не думав, що переживатиму ці реколекції настільки глибоко. Бог говорив усюди: і через спільну молитву, і через усе, що відбувалося на кожному кроці. Я вважаю, це все завдяки постові і молитві. І молитві не просто «щоденній», а «щохвилинній», що значить – бути завжди з Богом. На мою думку, цей семінар – просто чудове місце. Це найпрекрасніше, що могло статися». (о. Шарунас)

«Я приїхала у Меджуґор’є вперше, хоча мої подруги запрошували мене сюди, мабуть уже близько десяти років. Тут я відчула Марію як Маму. І отримала багато відповідей. Я приїхала сюди з роздумами про те, як мені продовжувати свій життєвий шлях– чи залишити кар’єру, чи що взагалі мені робити? Роздумуючи про це, я почула заклик Марії. Слова про те, що вона приходить з Дитятком на руках і благословляє нас разом з Маленьким Ісусом. А я за професією – неонатолог (лікар новонароджених), і це мені надзвичайно багато говорить.

Коли ми піднімалися на гору Кріжевац під час семінару посту, я побачила одну стареньку жінку, з уже білим волоссям, з паличкою. Її вели двоє чоловіків. І у мене з’явилося бажання підійти і сказати їй, яка вона красива. Адже, вона несе на гору якусь свою інтенцію! Ця старенька людина йде на Кріжевац. Навіть не на Подбрдо, а на Кріжевац! Та я не відважилася. Подумала: а як це виглядатиме, що подумають інші, я ж така серйозна жінка… І тоді ми пішли далі, до наступної стації – Вероніка витирає лице Ісуса. І в роздумах прозвучали слова про те, якою сміливою жінкою є Вероніка, як вона пробивалася крізь натовп до Того, Кого вона любить, до Ісуса, і відважилася омити Його лице. І бачу, до стації наближаються ці старенькі люди. Думаю: все, потрібно діяти! Виявилося, що ця бабуся з Італії, і вона сказала мені: «О, пікколіна!» (перекл. з італ. “маленька”) І від тих слів щось зірвалося у моєму серці – бути цією «пікколіною», але відважною «пікколіною». Я молилася за те, щоб мати відвагу захищати життя у своїй роботі. І вірю, що час все покаже.» (Егле)


Видео (кликните для воспроизведения).

Дякуємо Господу за всі благодаті, які Він щедро зсилає на нас!

Постом і молитвою
Оценка 5 проголосовавших: 1

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here